Еліта нації формується з дітей, яких вчасно почули та підтримали
Станіслав Довгий: «Еліта нації формується з дітей, яких вчасно почули та підтримали»
Інтерв'ю з президентом Малої академії наук України (далі — МАН) академіком Станіславом Довгим про шлях у науку, довіру до молоді та роль країни у глобальному інтелектуальному просторі.
- Джерело: МАН — Станіслав Довгий про розвиток наукової молоді й роль України у світі, NV, 5 січня 2026
Станіслав Довгий, фундатор Dovgiy Family Office уже близько 30 років робить вагомий внесок у розвиток української науково-освітньої екосистеми. Академік, педагог, державний діяч, ініціатор та організатор Національного центру «Мала академія наук України», президент МАН — освітньої системи, яка виростила покоління дослідників, що сьогодні працюють у провідних установах України та світу. У цій розмові говоримо про особисті переконання та потенціал української молоді.
25 років — це багато чи мало? Як народжується інтелектуальна спільнота?
25 років — це чверть століття. І великий шлях. На початку 2000‑х МАН як системи, практично не існувало. Не було єдиної освітньої стратегії, методичного, наукового та організаційного центру, професійних команд. Не було навіть розуміння, що дитяча допитливість і її реалізація дослідницьким шляхом — це не хобі, а стратегічний ресурс країни.
Ситуація змінилася після рішення створити Національний центр «Мала академія наук України»: «мозковий штаб», що мав запустити єдину методичну мережу по всій Україні. Потрібно було об'єднати педагогів, науковців, університети й наукові установи та вибудувати траєкторію, за якою дитина проходитиме шлях від ідеї та пошукових досліджень до власного проєкту.
Це дало результат. Якщо на початку в конкурсах брали участь близько 8 тисяч учасників, то сьогодні їхня кількість щороку перевищує 100 тисяч. До повномасштабного вторгнення система МАН охопоювала близько 300 тисяч школярів щорічно. Загалом за 25 років випускниками МАН стали понад мільйон учнів.
Але кількість — не головне, головне — довіра. Нам вдалося на фінальному етапі створити прозору, ефективну систему, в яку повірили діти й батьки. Саме прозорість і захист талановитих дітей від «суб'єктивних факторів» була одним з основних принципів роботи команди.
Стратегічні повороти: від «МАНЛаб» до ЮНЕСКО. Які принципи ви закладали в роботу організації?
У лабораторіях МАН діти не малюють схеми на ватманах. Вони друкують моделі, збирають робочі прототипи, тестують матеріали, конструюють роботів. Лабораторія «МАНЛаб» стала однією з найбільших у східній Європі. А в бізнес-інкубаторі МАН винаходи школярів доводять до патентів і пілотних проєктів.
Тут народжуються ідеї, які вже виходили на світові конкурси, отримували фінансування, а інколи навіть премії розміром 100 тисяч доларів (саме таку премію здобув Ігор Клименко, молодий винахідник, вихованець МАН).
У 2018 МАН отримала статус Центру ЮНЕСКО з наукової освіти. Для України це було щось більше, ніж міжнародне визнання. Це означало, що підходи та освітні методики, розроблені, до прикладу, в Києві, Львові чи Харкові, можуть стати моделлю для освітніх систем інших країн.
МАН щорічно організовувує наукові школи у провідних лабораторіях світу, як от ЦЕРН, NASA, Аргонська лабораторія, XLab та інших провідних інституціях, з якими ми маємо офіційні угоди про співапрацю. Майже 50 нобелівських лауреатів читали лекції для українських школярів. А цьогоріч у партнерстві з турецькою компанією Baykar стартував новий проєкт — створення в Україні Центру авіаційних і космічних технологій для дітей і молоді.
Академіки Валерій Кухар і Борис Патон у МАН (Фото: МАН)
Науковці, які вірили в молодь і підтримували вас, — кого ви можете назвати своїми друзями і соратниками?
Насамперед хочу згадати багаторічного президента НАНУ, нашу легенду — Бориса Патона. Його підтримка зіграла визначальну роль у формуванні Президії МАН, куди увійшли лідери наукових напрямів, зокрема академіки Національної академії наук України: Віктор Бар'яхтар — всесвітньо відомий фізик, Валерій Кухар — видатний учений у галузі хімії; Анатолій Самойленко — видатний математик. На жаль, їх уже немає з нами, але сотні вихованців продовжують їхню справу.
Визначний внесок у гуманітарний і патріотичний напрям МАН зробили Дмитро Павличко та Іван Драч.
Щиро вдячний усім членам Президії МАН, які сьогодні підтримують і надихають молоді таланти. Вдячний також нинішньому президенту НАНУ Анатолію Загородньому за розуміння та постійну підтримку.
Піклувальну раду МАН багато років очолював перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.
Станіслав Довгий і Леонід Каденюк, перший та єдиний космонавт України (Фото: МАН)
Війна як тест на міцність. Як повномасштабне вторгнення вплинуло на ваші плани щодо підготовки молодих науковців?
Я глибоко переконаний, що сьогодні як ніколи Україні потрібні інженери, конструктори, винахідники, фахівці у сфері телекомунікацій, штучного інтелекту, робототехніки, адитивних технологій. Тому ми зробили акцент на високі технології, посилили матеріальну базу, зокрема, в бізнес-інкубаторі відкрили бібліотеку матеріалів — одну з найбільших у Східній Європі, доукомплектували Fab lab, активізували роботу стартап-школи.
У 2022 році, після повномасштабного вторгнення, здавалося, що наша система зупиниться. Але сталося навпаки. Команди працювали майже без вихідних. Ми разом із колегами провели десятки переговорів із партнерами, які допомогли з фінансуванням і підтримкою наших проєктів.
Діти продовжували дослідження. Деякі буквально бігали до генераторів, щоб підзарядити телефон і надіслати роботу на конкурс. Це звучить як сюжет фільму, у який важко повірити. Але це реальність, адже для системи, яку будували стільки років, зупинка означала б втрату цілого покоління.
Що для вас найцінніше у вашій діяльності?
Найцінніше — результат, а не процес. Мою команду, яка долучилася до створення сучасної МАН, об'єднує «орієнтованість на результат». Для нас ефективність — це не звіт. Це перемога дитини у конкурсі, запрошення від університету, патент, перший інвестиційний чек, який отримав школяр-початківець. А ще — ситуації, коли міжнародні інституції самі звертаються із пропозиціями співпраці.
Сьогодні перед системою МАН стоїть багато викликів і завдань, але найголовніше — підтримати якомога більше талановитих учнів, не втратити наш темп і зберегти команду. У кожної інституції є критична точка, коли масштаб стає важчим за каркас. Ми у МАН її намагаємося не перетнути.
Станіслав Довгий (Фото: МАН)
Відкриття Кубоїд (Фото: МАН)
Підписання Меморандуму про співпрацю МАН з Барйрактаром (Фото: МАН)
Станіслав Довгий та Мустафа Джемилев (Фото: МАН)
Минула чверть століття. Зараз старт другого циклу?
Система, якій сьогодні 25, може запропонувати дитині все: від джерел знань до можливості створити власний стартап. Але у МАН вважають: головне не те, що вже збудовано. Головне, що діти, які ще вчора доопрацьовували свої проєкти при світлі від павербанка, сьогодні приходять у лабораторію, у FabLab чи бізнес-інкубатор Ukrainian Future і бачать, що навіть у найтемніші роки наша країна має майбутнє і вони — його невід'ємна частина.
Як людина результату які проєкти вважаєте вагомими?
1. Формування Президії МАН із лідерів наукової думки.
2. Створення Національного центру «МАНУ» як юридичної особи й формування команди.
3. Створення найбільшої у Східній Європі наукової лабораторії «МАНЛаб».
4. Початок участі та перемог українців у міжнародних конкурсах.
5. Міжнародне визнання МАН і отримання статусу Центру ЮНЕСКО з наукової освіти.
6. Створення першої в Україні Академії Копернікус Європейського космічного агенства.
7. Створення бізнес-інкубатора та школи стартапів.
8. Відкриття у 2020 році першого в Україні інтерактивного Музею науки.
9. Реорганізація олімпіадного руху й проведення всеукраїнських і міжнародних олімпіад.
10. Відкриття у 2025 році Музею математики «Кубоїд».
МАН
Які власні принципи та життєві цінності ви закладали в проєкти й транслювали колегам під час розвитку цих проєктів?
Насамперед це прозорість і відсутність корупційних схем. Далі — командний дух і здорова конкуренція. І, звісно, високий професіоналізм і патріотизм, що вважаю основним. Патріотизм має бути не гаслом, а складовою кожного проєкту.
Розкажіть про напрями вашої наукової діяльності.
Моя докторська дисертація присвячена математичному моделюванню нелінійних процесів, зокрема чисельному розв'язанню сингулярних інтегральних рівнянь. Результати мого дослідження були застосовані в авіації та суднобудуванні — для вирішення практичних задач. До речі, за участь у розробці нового покоління літаків я отримав Премію НАНУ ім. академіка О. Антонова.
Згодом, після трагедії на Чорнобильській АЕС, методи, які я розробив у своїй науковій роботі, були застосовані для моніторингу розповсюдження радіонуклідів у атмосфері, поверхневих і ґрунтових водах. Це частина мого наукового життя.
Також понад 10 років я присвятив сфері інформаційно-комунікаційних технологій і телекомунікацій, оскільки навчався також і на факультеті кібернетики університету Шевченка. Як директор-організатор я створив у 2000 році Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України. Інститут став лідером цього напряму в Україні. Нині я почесний директор цього інституту.
Теперішні напрями роботи моєї наукової ком анди — робототехніка, штучний інтелект, адитивні технології та автоматизовані системи управління.
Як у вас народжуються ідеї?
Досвід роботи в різних галузях, таких як математика, фізика, математичне моделювання, ІКТ і телекомунікації, а також викладацька робота в університеті, а ще раніше — у школі, сформували в мене «паралельне мислення», своєрідний синтез із різних сфер діяльності. (До речі, нинішній базовий шкільний підручник із фізики виходить за моєї редакції). Також у нагоді став майже 10-річний досвід роботи в бізнесі. Це допомагало на різних етапах формувати сильні команди.
Часто люди захоплюються багатьма модними ідеями. Я вважаю, що головне — знайти актуальну для сучасного суспільства ідею, яку тобі під силу реалізувати. Тому що найкраща ідея — та, яка сформульована і послідовно втілена в життя.
Попри широкий спектр моїх захоплень, я вважаю, що система виховання молодих дослідників, створенню якої я присвятив цю чверть століття, — це архітектура для майбутнього нашої держави. Система, яка дає можливість виплекати інтелектуальну еліту країни й надати їй усі можливості для творчого розвитку, навіть в умовах війни.
