Довгий Станіслав Олексійович

Матеріал з Енциклопедія родини Довгих
Станіслав Олексійович Довгий

Станіслав Олексійович Довгий (народився 23 липня 1954, село Ганно-Требинівка Устинівського району, Кіровоградської області) — український науковець, фахівець у галузі обчислювальної математики та геодинаміки довкілля, підприємець, громадський, державний діяч і політик. Кандидат технічних наук (1985), доктор фізико-математичних наук (1996), професор (1997), академік НАН України (2018), академік НАПН України (1999). Міністр у справах науки і технологій України (1998—1999). Народний депутат України IV, V і VI скликань. Виконувач обов'язків члена Президії НАН України (від 1998), президент Малої академії наук (від 2000), Заслужений діяч науки і техніки України (2001), почесний директор інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України.

Життєпис

Станіслав Довгий навчався у Березнянській середній школі Менського району Чернігівської області та Київській середній школі № 6. Протягом 1971—1976  років навчався у Київському державному університеті ім. Т.Шевченка, факультет кібернетики, механіко-математичний факультет. Паралельно з навчанням у 1971—1972 роках працював лаборантом, викладачем фізики в Київській середній школі № 6, згодом, від 1972 до 1974 роки — лаборантом, інженером Інституту автоматики Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР, м. Київ.

Закінчивши університет, у 1976—1991 роках працює в Інституті гідромеханіки НАНУ на посадах: інженер, старший інженер, молодший науковий працівник, завідувач групи, науковий працівник, старший науковий працівник, провідний науковий працівник, завідувач відділу. У 1985 році в тому ж інституті закінчив аспірантуру.[1]

На початку 1980 років створив одну з перших комерційних компаній в Україні з розробки вітчизняного програмного забезпечення — Державне науково-виробниче підприємство «Топаз-інформ», де працював генеральним директором у 1991—1997 роках.[2]

Від 1986 до 1996 року бере участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Розроблена С. Довгим нестаціонарна нелінійна модель вихорових течій лягла в основу комплексного підходу до проблеми вивчення міграцій радіоактивних забруднень в атмосфері та гідросфері. В 1990—1994 він Генеральний конструктор організаційно-технічної системи «Інформ-Чорнобиль» Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка об'єднала бази даних понад 80 організацій різних відомств і стала головною в Україні. В 1991—1996 — Національний координатор проекту Європейської Комісії JSP-2 — «Створення загальноєвропейської системи підтримки прийняття рішень на випадок аварії на ядерних об'єктах з врахуванням досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи».

Від 1997 по 1998 роки очолює Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України. В 1998 році цим інститутом і Мічиганським Інститутом досліджень навколишнього середовища (ERIM) засновано Український центр менеджменту землі і ресурсів (УЦМЗР).

В 1998—2002 роки Станіслав Довгий на державній службі: від 1998 до 1999 — Міністр у справах науки і технологій України, Член Кабінету Міністрів України; від 1999 — державний службовець I рангу[3]; від 1999 до 2000 — голова Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності; від 2000 до 2001 — голова правління відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», від 2001 до 2002 — голова Державного комітету зв'язку та інформатизації України.

Від 2001 року працює в Інституті телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України — директор-організатор, директор, почесний директор.

Наукова і педагогічна діяльність

Наукові інтереси Станіслава Довгого включають обчислювальну математику, математичне моделювання, обчислювальний та фізичний експеримент, геодинаміку навколишнього середовища, аерогідромеханіку, геофізику, екологію, інформаційно-комунікаційні технології. Він є автором понад 300 наукових праць, в тому числі 38 патентів та авторських свідоцтв, 42 монографій, підручників та енциклопедичних видань (самостійно та у співавторстві).

Наукову діяльність Станіслав Довгий поєднував із викладацькою роботою. Від 1979 до 1983 року він викладає «Математичний аналіз», «Теорію ймовірності», «Основи математичної фізики», працюючи на посаді доцента кафедри вищої математики в Інституті залізничного транспорту; від 1989 до 1995& роки — «Обчислювальну аеродинаміку», «Сингулярні інтегральні рівняння» на посаді професора кафедри обчислювальних методів в математиці Факультету кібернетики  — Київського державного університету імені Тараса Шевченка; у 1995—1998 і 1999—2000  роки — «Аеродинаміку літальних апаратів», «Обчислювальні методи в аеродинаміці», «Основи нелінійної аеродинаміки» на посаді професора кафедри Аеродинаміки літальних апаратів у Національному авіаційному університеті.

В 1996 році в Інституті гідромеханіки НАНУ захищає докторську дисертацію «Нестаціонарна нелінійна гідроаеродинаміка крил, що коливаються в обмежених потоках» і здобуває звання доктора фізико-математичних наук.[4]

Від 1997 року — він професор, член-кореспондент Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка навколишнього середовища), від 1999 року — член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (Відділення педагогіки та психології вищої школи).

Від 2000 по 2005 роки Станіслав Довгий завідує кафедрою наукових аналітичних і екологічних приладів і систем Приладобудівного факультету в «Київській політехніці» де викладає «Математичне моделювання в екології» та «Інформаційні системи».[5];

У 2010 році він обраний академіком Національної академії педагогічних наук України (Відділення загальної середньої освіти; станом на 2025 — Відділення загальної середньої освіти і цифровізації освітніх систем[6]), у 2013 — академіком Європейської академії наук, мистецтв і літератури.

2016—2019 роки бере участь у розробці підручника з фізики для закладів загальної середньої освіти для 7-11 класів — авторський колектив: Бар'яхтар В. Г., Довгий С. О., Божинова Ф. Я., Кірюхіна О. О., за ред. В. Бар'яхтара та С. Довгого, Видавництво «Ранок», Харків). Підручник проходить апробацію в Малій академії наук України.

Від 2018 року — він академік Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка геологічного середовища).[7]

Станіслав Довгий виховав 30 кандидатів і докторів наук, створив наукову школу з нелінійної нестаціонарної динаміки, що поєднує аналітичні, обчислювальні та експериментальні методи[1]

Основні праці:

  • Вихревые движения жидкости в атмосфере и водных потоках. 1996;
  • Інформатизація аерокосмічного землезнавства. 2001 (співавтор);
  • Метод сингулярних інтегральних рівнянь. Теорія за- стосування. 2004 (співавтор).

Громадська і політична діяльність

Станіслав Довгий у футболці МАН

Від 1998 року Станіслав Довгий — член Президії, в.о. члена Президії Національної академії наук України; в 1998—2001 — член Президії Вищої атестаційної комісії України; в 1999—2002 — голова Ради з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій при Президентові України.

2002—2006 роки — Народний депутат України IV скликання, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку, Секретар Спеціальної комісії ВР України з питань майбутнього, співголова групи «Воля народу» (січень — березень 2005), співголова фракції ПППУ (з березня 2005);

Від 2004 до 2007 роки — він віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців України; від 2004 до 2015 — член Міжвідомчої комісії з науково-технологічної безпеки України при Раді національної безпеки і оборони України; від 2005 до 2007 — віце-президент Федерації роботодавців України;

2006—2007 роки — Народний депутат України V скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член постійної делегації України у Парламентській асамблеї Ради Європи, голова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Таїландом.

2007—2012 роки — Народний депутат України VI скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, співголова депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією, заступник голови депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Німеччиною та Францією.

Поточні громадські обов'язки (станом на березень 2026)
  • Президент Малої академії наук України, Центру ЮНЕСКО з наукової освіти (з 2000);
  • член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 2005);
  • головний редактор і член редколегій ряду наукових періодичних видань (з 2005);
  • голова Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями: «Математичне моделювання» та «Інформаційно-комунікаційні технології», член Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями «Математичне моделювання» та «Інформаційні технології» (з 2008);
  • член Президії Європейської Академії наук, мистецтв і літератури (з 2013);
  • Почесний консул Чорногорії в Україні (з 2013);
  • член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з 2013);
  • член Ради, голова Менського відділення Чернігівського земляцтва.[8]

Відзнаки

Родина

Батьки: Довгий Олексій Прокопович (1929—2017) — український поет, перекладач, пісняр, художній керівник Народного хору «Родень», Заслужений діяч мистецтв України; Довга Марія Іванівна (1929) — педагог, Заслужений працівник освіти України, викладач української мови та літератури.

Має трьох дітей: Довгий Олесь Станіславович (1.11.1980) — політик, Народний депутат України 8 і 9-го скликань; Гуляєва Оксана Станіславівна (19.12.1984) — психолог, підприємець; Довгий Станіслав Станіславович (18.12.2007).

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 Президент Малої академії наук України Станіслав Довгий став Почесним доктором НТУУ «КПІ», КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2014-10-06, переглянуто 2023-08-18
  2. ↑ Довгий Станіслав Олексійович, НАН України, переглянуто 2023=-8-18
  3. ↑ Указ Президента України № 905/99 від 21 липня 1999 року «Про присвоєння рангу державного службовця»
  4. ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, переглянуто 2023-08-18
  5. ↑ Історичні відомості, переглянуто 12 грудня 2014
  6. ↑ Дійсні члени, Національна академія педагогічних наук України, переглянуто 2025-01-14
  7. ↑ До складу Національної академії наук України обрано нових членів, переглянуто 7 березня 2018
  8. ↑ Рада, Товариство «Чернігівське земляцтво», переглянуто 2023-08-18
  9. ↑ Про відзначення державними нагородами України, Указ Президента Україїни від 17.02.2001 № 99/2001, переглянуто 2023-08-18
  10. ↑ Указ Президента України № 417/2012 від 27 червня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України», переглянуто 28 червня 2012
  11. ↑ Указ Президента України № 864/2009 від 23 жовтня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України», переглянуто 28 червня 2012
  12. ↑ Указ Президента України № 883/2004 від 12 серпня 2004 року «Про нагородження С. Довгого орденом „За заслуги“»
  13. ↑ Сергій Дзюба: Лауреати міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2015 рік, 2015-04-02, переглянуто 1 квітня 2015
  14. ↑ Постанова Президії НАН України Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2008 р. // Вісник НАН України. — Шаблон:Бскор. — Шаблон:Бскор.
  15. ↑ [[Президія Національної академії наук України]]. Постанова від 12.02.2014 року № 27 «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2013 р.», переглянуто 14 квітня 2015
  16. ↑ {{{title}}}

Посилання

Література

  1. Шаблон:±. У дітях — наш завтрашній день // Освіта і суспільство. — Шаблон:Бскор. — Шаблон:Бскор.
  2. Станіслав Олексійович Довгий. Літопис. // НАН України, МОН України, НЦ «МАНУ», Інститут прикладних систем управління. Київ, 2024. 72 сторінки.
Отримано з http://dovhi.chz.org.ua/index.php?title=Довгий_Станіслав_Олексійович&oldid=350